Conjugation of набути
[nɐˈbute]second-person singular imperative of набути́ти pf (nabutýty) Ver definición completa →
Доконаний вид
Інфінітив
| — | набу́ти |
Минулий час
| він | набу́в |
| вона | набула́ |
| воно | набуло́ |
| вони | набули́ |
Майбутній час
| я | набу́ду |
| ти | набу́деш |
| він / вона / воно | набу́де |
| ми | набу́дем |
| ви | набу́дете |
| вони | набу́дуть |
Наказовий спосіб
| ти | набу́дь |
| ви | набу́дьте |